Фільм виготовлений по замовленню та з благословення Преосвященнішого Володимира. Єпископа Почаївського. Намісника Свято-Успенської Почаївської Лаври.


Суєтне життя людське – найвище випробування людині від її Творця. Ідучи крізь чагарі гріхів, попри провалля спокус, через хиткі містки мізерної слави мирської, люди позбавляються благодаті Господньої і тоді ворог роду людського бере у полон серце, руйнує душу. Аби запобігти пагубним діям злих сил, дав Господь нам церкву православну і посилає у життя Своїх угодників, пастирів -праведників, які виконуючи волю Божу, застерігають і відвертають людей від загибелі. Силою Божої молитви та смиренням бережуть вони чистоту тілесну і чистоту душі, допомагаючи заблудлим, клопочучи перед Престолом Господнім про зцілення і спасіння їх. І милостивий Бог, як Благий і Чоловіколюбець , воздає всім по справах, вірі та молитвах їхніх.

Саме такого клопотальника перед Всевишнім ми маємо в особі уродженця землі волинської преподобного отця нашого схіігумена Амфілохія. Нагороджений Богом дарами чудотворінь та яснобаченням, маючи у своєму серці Істинну ЛЮБОВ, він ці безцінні дари направляв на благо людям. Не перерахувати зцілених ним по волі Божій. Живучи у святості, він багато страждав і терпів від злих людей, хоч був впевнений, що зло не властиве природі людини. Воно від демонів. Тому злі люди подібні до них.

Народжений і вихований у православній вірі Христовій він, тридцятиоднорічний Яків Головатюк у 1925 році приходить у Почаївську Лавру, вибравши тернистий шлях спасіння у чернецтві. Тридцять сім років свого життя він віддав служінню обителі, разом із нею переживаючи часи гонінь і скорбот. Тут подвижник у трудах і молитвах прославляв Господа . Тут Господь уподобив прославити Свого угодника – схїїгумена Амфілохія, благословивши нетлінні мощі його, аби стали вони четвертою Святинею Гори Почаївської.